З 1 березня 2024 року росія заборонила експорт бензину. І хоча уряд наголошує, що це тимчасовий захід на піврічний термін, схоже, нафтопереробна галузь росії заходить у глибоке піке. У 2023 році росія уже мусила вдаватися до подібних заходів, заборонивши вивіз пального з вересня 2023 року. Тоді такі заходи пояснювалися «насиченням внутрішнього ринку пальним та з метою зниження цін», а причиною вказувався «плановий ремонт» на російських нафтопереробних заводах. Заборону на експорт бензину прийняли після двотижневого безперервного зростання біржевих котувань бензину та дизпалива.

Але справжньою причиною паливної кризи, яка лиш розгортається, є планомірна робота українських сил оборони  по російських нафтобазах та нафтопереробних заводах.

За останні півроку в росії та на окупованих територіях в результаті ударів безпілотними авіаційними комплексами сталися пожежі майже на 20 нафтобазах та нафтопереробних заводах.

У жовтні-грудні 2023 року сили оборони України цілеспрямовано знищували нафтобази на окупованих територіях: двічі удар було завдано по базі в Феодосії, прилітало на бази в Донецьку, Луганську та Макіївці. В результаті атак було серйозно ускладнено і обмежено логістичні можливості РФ з постачання окупаційних військ.

Восени минулого року також були серйозно пошкоджені нафтобази в містах Орел і Сочі на території росії та вкотре Афіпський нафтопереробний завод. Наприкінці року в результаті удару пожежа пошкодила нафтобазу «Роснєфті» у Воронежі.

З початку 2024 року глибина ударів українських сил оборони істотно зросла. Атаковано і пошкоджено девʼять нафтобаз та нафтопереробних заводів на території росії.

У січні атаковано нафтобазу «Орелнєфтєпродукт». 18 січня українські дрони, подолавши понад тисячу кілометрів, атакували Петербурзький нафтовий термінал – найбільший російський термінал з перевалки нафтопродуктів у Балтійському регіоні.

19 січня було пошкоджено нафтобазу у Клинцях. 21 січня – завод з переробки газового конденсату в порту Усть-Луга. 25 січня був атакований нафтопереробний завод «Роснєфті» в Туапсе. Завод, орієнтований на виробництво моторної оливи, мазуту дизпалива, було зупинено як мінімум до весни.

29 січня було атаковано один із найбільших в росії нафтопереробних заводів у Ярославлі – «Славнєфть».

Третього лютого в результаті атаки безпілотників було пошкоджено НПЗ «Лукойл» у Волгограді, що призвело до зупинки виробничого циклу.

9 лютого було атаковано одразу два нафтопереробні заводи в Краснодарському краї – Ільський та вкотре Афіпський.

Результат атак росіяни відчули вже на початку лютого. У січні нафтопереробка скоротилася на 4% та впала до мінімуму за останні місяці.

Відтак ще до введення ембарго у січні 2024 року вивіз бензину за кордон скоротився на 37%, а дизпального (найбільша стаття експорту нафтопродуктів) на чверть.

І хоча росія браво рапортує, що навпаки наростила поставки нафтопродуктів на внутрішній ринок і сформувала необхідні резерви, великі паливні мережі, приміром «Лукойл», вже зіткнулися з проблемою забезпечення бензином. Дефіцит по «Лукойлу» лиш офіційно складає 700-800 тисяч тон. При чому проблема буде загострюватися у випадку затримки ремонту установки каталітичного крекінгу в Кстові. Наразі «Лукойл» намагається вирішити проблему шляхом поставок бензину з нафтопереробних заводів сторонніх компаній. Але для цього потрібно, щоб вони збільшили виробництво бензину, що в умовах санкцій практично не можливо. Ще однією серйозною проблемою є логістика. Левова частка постачання нафтопродуктів здійснюється залізницею, яка істотно перевантажена логістикою воєнного спорядження.

Це і спровокувало ріст біржових цін, обмеження, а згодом – закриття імпорту. Лише за половину лютого вартість бензину марок А-92 та А-95 зросла на 7,2% та 8,45% відповідно. Це вже боляче вдарило по кишенях росіян. Уряд відповів традиційно – відкриттям кримінальних справ проти паливних компаній.  Але бензину від цього більше не стало.

Проте проблеми у росіян лише наростатимуть. Пошкоджені нафтопереробні заводи відремонтувати вчасно навряд чи вдасться. Санкції на ключові для галузі товари і технології, програмне забезпечення вестимуть до деградації нафтопереробки, а отже – до росту дефіциту. Вирішити проблему з дефіцитом шляхом поставок з інших заводів з глибини росії через вищезазначені логістичні проблеми навряд чи вдасться. Росіянам треба звикати до тривалих періодів відсутності пального на заправках, величезних черг, спекулятивних цін.

Але головні проблеми далі. Наразі уряд не заборонив експорт дизпального, бо це найбільша стаття доходів підприємств нафтопереробки, але посівна, що наближається, неодмінно спровокує кризу на ринку дизпального і необхідність істотного обмеження чи фактичного припинення експорту.

Далі, окрім обивателів та олігархів – власників нафтопереробних компаній, наслідки відчують армія та держава. Хоча експорт сирої нафти навіть з великим дисконтом і далі приносить росії десятки мільярдів доларів на війну (лише Індія, яка збільшила в понад 13 разів закупки нафти порівняно з довоєнним станом, принесла на війну понад 37 мільярдів доларів), ні доларами, ні сирою нафтою не заправиш ні танків, ні літаків. Проте цьогоріч починають даватися взнаки паралельні санкції. Експорт нафти падає і цей процес збільшуватиметься. Отримання реальних коштів у конвертованій валюті теж є проблемою. Скорочення експорту нафти і неможливість наростити її переробку всередині країни призведе до зменшення і деградації видобутку. Відновити який за умов відсутності доступу до технологій практично не можливо. Деградація нафто- і газовидобувної галузі означатимуть колапс російської економіки і різке падіння рівня життя. Війна уже забирає майже половину державного бюджету. Падіння доступу до нафто- та газодоларів означатиме розруху і колапс росії.

Україна, схоже, знайшла голку в яйці російського кащея і методично дає майстер-клас асиметричної війни…

Джерело