Хмельниччина прийняла близько 400 тисяч вимушених переселенців від початку повномасштабного вторгнення. Наразі в області їх перебуває понад 80 тисяч, каже перший заступник начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Тюрін, а на території краю розгорнули 129 пунктів компактного проживання внутрішньо переміщених осіб.

В одному з сільських прихистків на Старокостянтинівщині побували кореспонденти Суспільного.

У село Губча кореспонденти Суспільного приїхали в обідню пору. Мешканці центру соціального обслуговування, який надав прихисток вимушеним переселенцям, обідали: рисовий суп, пшенична каша з гуляшем, печиво, компот з сушні. В духовці допікався домашній хліб.

Обідом усіх годують безкоштовно, каже сестра-господиня центру Надія Ткачук: "Ми даємо повний обід: перше, друге, компот, чай. Сніданок і вечерю вони готують самі, мають повний доступ до плит, до усіх зручностей кухні. Там є холодильник, морозильна камера. Є такі люди, які приїхали ні з чим, то ми їх тричі на день харчуємо".

Територіальний центр соціального обслуговування Старокостянтинівської міської ради надає прихисток внутрішнім переселенцям з січня 2023 року. Переважна більшість евакуйованих з Херсонської області - люди похилого віку, з інвалідністю, ті, хто дістався до Хмельниччини евакуаційним потягом , розповідає начальниця управління соціального захисту населення Наталія Кот.

За її словами, нині тут проживає 16 людей, яким надають безкоштовне житло і медичне забезпечення за кошти міської територіальної громади. На даний момент виділили кошти у сумі 1 мільйон 200 тисяч гривень, каже Наталія Кот: "Тут зробили невеличкий ремонт. Доробляємо ремонт в пральні, туалетах і душових. Закупили повністю весь інвентар та кухонне обладнання, ліжка, меблі для проживання цих людей".

Мешканка прихистку Віра Спілок під окупацією була 8 місяців. З Херсонщини, каже, разом із сином втекли від війни на свою малу батьківщину: до заміжжя Віра проживала на Хмельниччині. Її чоловік залишився вдома.

Жінка розповідає: "Наше село Камишани в шести кілометрах від Херсону. Його бомбили, і зараз там бомблять. Переховувались у підвалі, тікали, поїхали сюди. Люди хороші нас зустріли, розподілили по кімнатах. Душові тут є, пральні машини, усі зручності для нас є. Але не так, як вдома".

Нині в області розгорнуто 129 пунктів компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, де перебуває 4600 наших співгромадян-переселенців, каже перший заступник начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Тюрін: "Це різні приміщення: приміщення комунальної власності в громадах, окремі шкільні заклади, які зараз не використовуються під навчальний процес, гуртожитки. Коли почалися евакуаційні заходи з Херсонщини, тобто у листопаді минулого року почав курсувати евакуаційний потяг, область прийняла близько 5 тисяч внутрішньо переміщених осіб".

Геннадій Уколов переїхав з Волноваського району Донеччини. Розповідає: вже рік минув, як поїхав з дому через війну. Евакуювався спочатку в Дніпро, а згодом - на Хмельниччину. Наразі проживає у територіальному центрі, а думками постійно з сином, який захищає Україну у Бахмуті: "Нас почали бомбити, і не можна було там сидіти. Хати нема, житла нема, нічого нема. Живу я з хлопцями, такими ж, як і я. Вони з Херсонщини. Найголовніше, що тут тихо. Вдома там такого немає. Вдома досі "гахкають". Умови хороші, є все. Тільки бажання одне – бути вдома. А як дому немає вже, куди далі?"

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.

Джерело