На Хмельниччині викладачка Ярмолинецької школи мистецтв Наталія Остапчук на роботі вчить дітей малювати, а вдома створює мереживні писанки на страусиних яйцях і має чимале господарство, від якого, каже, релаксує, незважаючи на фізичні навантаження. У Нове Село до фермерки-мисткині їздила кореспондентка Суспільного.

Художницю Наталію Остапчук ми застали за Новим Селом, де вона з онучкою пасла стадо кіз. Після півторагодинної прогулянки пастушки повели рогатих, безрогих, вухатих та безвухих кіз додому доїти молоко. За словами господині, деякі з кіз дають до трьох літрів молока в день.

Козине молоко в родині люблять, розповідає жінка: "Я, наприклад, люблю парне молоко. Тоді дуже запах в нього такий, приємний, як у згущеного молока. А вже коли трохи постоїть, мені не подобається".

Парне молоко полюбляють і собаки з котами, і господарі. Наталія каже, що першу козу купила, бо болів шлунок, і їй порадили пити козине молоко: "Проблеми в мене минули. В мене був гастрит, потім виразка. Я почала пити молочко, і мені набагато стало краще".

Хто не любить молока, їсть сир. Господарі виготовляють три його види, бо молока багато. Зі слів господині, кіз в неї щороку більше: сусіди та люди з ближніх сіл продавали й віддавали своїх тварин, коли не могли їх доглядати. Тепер їх два десятки порід. Найкраще молоко, каже господиня, у ламанчів: "Різні породи і різне молоко. Оці ламанчі, які вушок не мають, вони дають мало молока, але воно дуже смачне, жирність у нього більша, і запаху взагалі немає".

Козине стадо - модель суспільства зі своєю ієрархією, правилами і уподобаннями. Те, що кози - норовливі створіння, зрозуміла, відколи завела першу козу, пригадує Наталія: "Вона любила десь залізти і погризти фруктове дерево. Це в них не забереш. Чоловік, зазвичай, сердився, казав: або я, або кози".

Це ж стосується й корейських свиней. Вони, як і кози, вільно гуляють берегом, периметром його огороджує "електронний пастух". Та згадує, як четверо поросят, доки огорожі не було, внадилися на сусідські грядки: "Там чистенько, квіти, грядочки, до сонечка так, і їм дуже подобалось там лежати. Вони не робили шкоди, вони просто там відпочивали. Але ж не всім це подобається".

Із її слів, тварин ніколи не тримають у хлівах і не припинають ланцюгами на кілки. Їм створили умови, наближені до природних.

Кіз пасуть і онучки Наталії. Ліля каже: у неї є улюблене козенятко, яке має руду плямку.

Пасти кіз двічі на день - релакс і фізкультура, каже Наталія. Вона працює викладачем образотворчого мистецтва в художній школі, а після роботи створює мереживні писанки зі страусиних яєць. Щоб більше рухатися, жінка щодня гонить випасатися кіз.

Наталія розповідає: до цього створювала білі або золочені різьблені писанки технікою травлення. Цього року додала до них кольору та працює над серією "Українські вінки". Працює, зазвичай, вночі: "Починаєш розписувати, входиш в медитацію і вже не відчуваєш часу, мене вже не хвилює, що там курчатка кричать чи кози мекають".

На запитання, чи не хоче вона завести в своєму господарстві ще й страусів, аби мати для роботи яйця, відповідає: "Була така думка, але вже, мабуть, не потягну".

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.