У міжнародний день театру, який щорічно відзначають 27 березня, історик з міста Кропивницький Юрій Митрофаненко розповів про те, як Марку Кропивницькому - письменнику, актору, режисеру та драматургу вдалося створити український професійний театр в умовах антиукраїнської політики Російської імперії.

Кропивницький – єдине місто у світі, назване на честь театрального діяча.

Юрій Митрофаненко починає з того, що не кожна нація має свій театр: "Держав багато, понад 200. Народностей ще більше. На думку спадають німецький, російський, італійський, англійський театр, японський театр Кабукі. Серед них – український".

Аматорський театр існував в Україні до професійного

Поміщик, у якого були залежні від нього селяни, кріпаки, міг захотіти мати театр. Він вибирав здібних, на його думку, до цієї справи – так у людей виникала альтернатива чи на полі працювати, худобу пасти, чи грати в театрі. Так в Україні існували аматорські театри, їх було багато, а професійних не було. Марко Лукич Кропивницький хотів створити саме такий. Умови для цього були складними.

1863 рік

Валуєвський циркуляр наклав заборону на все україномовне. Якщо немає української мови не може бути й театру. Кропивницький – єдиний в російській імперії український актор високого професійного рівня. "Його, що цікаво у сучасному контексті, кликали працювати на російське мистецтво (привіт всім сучасним діячам, які гастролюють на території Росії), – говорить Юрій Митрофаненко. – Там можна було зробити кар’єру, але він відмовився".

1876 рік

У місті Кропивницький (тоді Єлисаветград) на вулиці, яка нині має назву Театральна, поблизу приміщення, де розташований Приватбанк був будинок, в якому Кропивницький ставить першу українську виставу та починає формування професійної трупи. Вона гастролює Україною. У Катеринославі (нині Дніпро), де грали спектакль, між третьою та четвертою дією зайшов за куліси представник влади й сказав, що прийшла заборона ставити вистави українською мовою — Емський указ, доповнення до Валуєвського циркуляру.

Після цього Кропивницький витрачає п’ять років життя, щоб добитись права грати на сцені українською мовою.

1881 рік

Є такий історичний анекдот (ніхто не може підтвердити, чи дійсно була така ситуація): коли окремі діячі російської культури почали просити чиновників надати дозвіл українцям мати свій театр, Кропивницького запросили в кабінет до одного з них, і приблизно діалог був такий:"Ну грайте ви російською мовою, що зміниться, яка вам різниця?". На що Марко Лукич казав: "Добре, а як я зіграю "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці"? Російською? "Ой нє ході Грігорій на пікнік?". Цим він довів, що російська та українська – дві різні мови. Йому вдалося подолати цю перепону, внесли поправки до Емського указу та дозволили грати вистави українською мовою, збирати професійну трупу та заробляти гастролями.

Кропивницький зібрав трупу в Києві, але люди не ходили на той склад акторів, наступну зібрав у Кременчуці — те саме. Тоді він приїхав у Єлисаветград і без Саксаганського та Тобілевича, але із Садовським та Заньковецькою створив трупу.

27 жовтня 1882 року

Вони ставлять в Єлисаветграді "Наталку Полтавку" Котляревського, в цей день вважається заснований український професійний театр. Мають величезний успіх в Україні, а через чотири роки Кропивницький везе трупу до Санкт-Петербурга. Постановки б'ють рекорди серед місцевих театрів та гастролерів за касовими зборами та популярністю. Російська преса спочатку реагувала так: "Приїхали хохли, цікаво, що вони нам покажуть". Потім так: "До нас в гості приїхав Кропивницький з трупою, вони створили справжній фурор. Квитки дорогі, але театр набитий. Всі відгукуються із захватом, навіть Суворін".

Був такий театральний діяч, його можна порівняти з Нікітою Міхалковим, говорить Юрій Митрофаненко: талановитий, але ненавидів українців. Він дав таку оцінку трупі: Рівних акторів Кропивницькому та Заньковецькій на російській сцені немає. Кого ми набираємо у свої трупи? Може поїхати на Україну, та набрати хохлів?".

"Отаке було ставлення: з одного боку захоплювались, а з іншого боку сприяли знищенню українського театру, щоб зменшити його вплив на українське суспільство", – вважає історик.

Театр не фінансувався російською державою, українським трупам не дозволяли мати приміщення, обмежували гастролі та репертуар – не дозволяли ставити світову класику. Гроші на театр брали в українських меценатів, зокрема у Михайла Старицького — він був людиною не бідною – і так проявлявся менеджерський талант Кропивницького.

Коли Кропивницький помер, постало питання про впорядкування його могили у Харкові. Радянська влада не вважала потрібним це робити та відреагувала так: "Український поміщик, реакціонер, який писав контрреволюційні п’єси".

Сучасна реакція російської преси на перейменування міста Кіровоград на Кропивницький, за словами Юрія Митрофаненка була наступною: "Місто перейменували на честь русофоба, який відмовлявся перекладати свої п'єси на російську мову".

Що відомо

14 липня 2016 року Верховна Рада України ухвалила рішення про зміну комуністичної назви Кіровоград на українську — Кропивницький. За постанову проголосували 260 депутатів.

Читайте також Бобринець – це місто, де Марко Кропивницький уперше вийшов на сцену і написав свою першу п’єсу. До дня народження українського драматурга, письменника та режисера Суспільне дізналося про його бобринецький період життя – де тут можна побачити речі, яких він торкався, і будівлі, у яких він жив і працював. 11 реконструкцій впродовж 155 років: така історія будівлі театру імені Марка Кропивницького, де 140 років тому утворили перший професійний український театр Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм , Інстаграм та Ютуб

Джерело