Автор: Галина Сищук, учитель, м. Харків.

В освіті зміни керівництва. І це не може не радувати. Бо зміни – то завжди рух. Та от у якому він буде напрямку? Мені хочеться, щоб до Перемоги (як і всім, до речі).

Призначення пана Лісового не обговорює тільки лінивий. І усі висловлюють мрії і побажання щодо змін.

І я свої сформую. Щоб ця інформація почала свій рух у Всесвіті. Може, таки дістанеться правильного місця призначення…

Читаю коментарі про платформи, підручники, контент і т. ін.

Не кажу, що це не важливе, просто, на мою думку, необхідно починати не з цього.

1. Необхідно переглянути принцип оплати праці вчителю (погодинна оплата).

Така система не ефективна, адже, щоб мати гідну заробітну платню, необхідно набирати велику кількість годин, і це сильно погіршує якість. Забембаний учитель – поганий учитель, як не крути.

Також така форма нарахування платні не дозволяє регулювати навантаження у випадках форсмажорів. У нас війна, навчання у таких умовах має бути полегшеним, а школи зав’язані на погодинне відпрацювання програми, бо заробітна платня вчителів від ного залежить.

Та і класний журнал не має бути документом, підтверджуючим факт роботи учителя.

Ну і останній аргумент цього пункту: якість породжується конкуренцією.

2. Принципи планування.

Планувати на пів року поурочно – то абсурд з абсурдів.

Так, я маю резервні години. Так, я їх можу використовувати на ті теми, які мені потрібні. Але! Я маю це або спланувати на пів року (що в принципі неможливо, бо залежить від дітей і класів), або кожного разу переробляти календарне… Ну камон!

3. Ввести посаду «учитель на заміну».

Щоб учитель, як нормальна людина, міг хворіти, вирішувати особисті справи і не мучитись від «проблем із замінами», а керівник закладу не ламав мізки, як забезпечити освітній процес, коли пів колективу звалив ковід.

4. Узгодити питання відповідальності за дітей на перервах.

Цей аспект у всіх документах різний:

мій робочий день не має перерви на обід, бо після кожного уроку є перерва, яка дозволяє задовільнити фізичні потреби.
Але!

перерва мені для того, щоб підготувати кабінет до наступного уроку, викласти посібники, забрати / роздати зошити…
і я маю слідкувати за порядком у кабінеті / коридорі, адже відповідаю за життя і здоров’я учнів…
Тільки у мене це не сходиться?

5. Зняти відповідальність з учителя за дотримання дітьми правил збереження життя і здоров’я.

Єдині, хто відповідають за дітей, – це батьки. А в нас мільйон інструкцій, журналів і перевірок… Так, доносити цю інформацію на уроках, так, обговорювати правила, прийняті у суспільстві, але не відповідати за те, що хтось не приділяє вихованню своїх дітей належної уваги.

Загалом мій меседж про те, що починати варто не з підручників і платформ, а з перегляду самої суті: функції учителя, аспектів, які погіршують ефективність його роботи, створення можливостей для розвитку і відчуття, що ти не цап-відбувайло, а людина, яка піклується про майбутнє країни…

Джерело