“Даже не мог подумать, что имея российское гражданство, прожив там столько лет, тренируясь, развиваясь физически, духовно сейчас я буду стоять по другую сторону, защищать Украину от России, от российской власти, агрессии”. 

Сосо Глонті – один з небагатьох росіян, які 24 лютого легально перетнули український кордон. 

“Еще 22 числа я находился в Москве. После речи Путина о присоединении так называемых "ЛНР" и "ДНР" я понял, что уже что-то накаляется. Я быстренько беру билет до Беларуси, до Минска. И 24-го в полчетвертого утра я на границе. И по сути, за мной летели ракеты”. 

Росіянин спалив паспорт країни-агресора і став на захист України

Відтоді Сосо розповідає в соцмережах про те, що на власні очі бачить в країні, яка відбиває напад агресивного сусіда.

“Моя основная цель – показать, что здесь происходит, показать правду для тех людей, кто находится по ту сторону, в первую очередь”. 

“Більшість сприймає росіян як майбутній наповнювач для чорних пакетів і в жодному іншому форматі”, – каже історик, боєць ЗСУ Юрій Гудименко. 

“Статистика нам каже, що з майже зі 150-ти мільйонів населення Російської Федерації 90% повністю підтримують вторгнення Росії в Україну”. 

“Для меня лично молчание – это была бы та же поддержка, – впевнений Сосо. – Я не хочу быть там, я хочу быть здесь, с этой стороны. Кто здесь совершает преступление, а кто просто защищает свой дом – для меня это очевидно. Я родился в Грузии. В 4 года я переехал в Питер. В российской школе меня вот чему учили: когда нужно за родину вставать, как хороводы водить под “Катюшу”. Тебя с детства уже готовят к войне”. 

“Вони не знають значення слова “свобода”, яке настільки важливе для кожного українця”, – переконаний боєць Юрій Гудименко. 

“В Киев я начал приезжать еще с 2019 года. Если вкратце сравнить, как в России, когда меня там повязали и на 7 суток посадили, я как-то очень резко ощутил в Украине эту  разницу, увидел свободных людей, которые готовы идти до конца, отстаивать свои принципы”, – ділиться відчуттями Сосо. 

“З перших днів великої війни не діяла презумпція невинуватості. Навпаки, людина з російським паспортом мала доводити, що вона є насправді людиною, і що вона не є якимось диверсантом”, – каже Юрій Гудименко. 

Сосо Глонті свій вибір зробив. Він спалив паспорт країни-агресора: “Для меня этот красный паспорт российский – символ ужаса, который происходит на протяжении года. Он полностью окровавлен для меня”. 

“Є два варіанти хороших руських. Перший варіант – це людина, яка воює за нас, яка пройшла перевірку, яка одягла український піксель, взяла в руки зброю і воює проти Російської Федерації і її союзників. Другий варіант хорошого руського – це мертвий руський”, – має свою точку зору Юрій Гудименко. 

Вже на другий день повномасштабного вторгнення Сосо Глонті пішов добровольцем захищати нашу країну. 

“Взагалі він такий бойовий був, одразу каже: хлопці, я з вами, я за Україну. В нього настрій був такий самовідданий”, – каже побратим Сосо Микола Клованич. 

Щоправда, Сосо не одразу зізнався, що він громадянин Росії – просто казав, що він грузин.

“Сосо підбіг, каже, що з Грузії. Ми стрибнули в машину і давай по Оболоні шукати тих диверсантів, які проскочили, – пригадує Микола Клованич. – І хлопці з тероборони до нас: “Хто ви такі?”. Кажу: “Хлопці, пришли в тероборону, все таке”. Давай нас обшукувати, паспорти достали. Я в телефоні Дію відкрив. Але дійшла черга до Сосо…”

“Они мордой в пол нас уложили, взяли мой телефон, а в телефоне была российская сим-карта, – згадує Сосо. – Они все офигевают – ну точно, думают, диверсанты. Я думал, все, хана. Хоть бы не умереть такой смертью, это позор”. 

“Одразу закралася така думка, що він, мабуть, якийсь шпигун, ми ж його знаємо буквально 20 хвилин. Звідки я можу знати, хто він такий? Може, дійсно втерся до нас в довіру? Але обійшлось все більш-менш нормально”, – каже побратим Микола. 

У перші тижні повномасштабного вторгнення Сосо пройшов найгарячіші точки Київщини: Гостомель, Бучу, Вишгород. Він прикривав Київське море, а згодом відправився на Харківський напрямок.

“Я багато питань ставив йому на цю тему, – пригадує Микола. – Казав: “Я з цієї країни, мені це болить. Ну а ти? Ти, начебто, не українець, тобі як?”. Він каже: “Ні, мені так само болить, як і тобі”. Я його сприймаю як українця”. 

“С одной стороны – ненависть, гнев, злость. А с другой стороны – сострадание. Потому что ты сейчас не можешь это остановить”, – ділиться болем Сосо. 

“Звичайно, я б хотів, щоб за нас воювало якомога більше росіян, тому що тоді б загинуло набагато менше українців, – вважає Юрій Гудименко. – Мова йде швидше про сотні, аніж про тисячі бійців. Потрапляли до нас в об’їзд через Польшу. Приїжджають з Європи, куди емігрували вже досить давно через путінський режим”. 

В Росії Сосо мав велику аудиторію в інстаграмі та заробляв солідні гроші на спортивних марафонах. Його оточення мало впливові зв’язки в Кремлі. А він сам регулярно проводив тренування з зятем російського міністра оборони Шойгу – фітнес-блогером Олексієм Столяровим. Для більшості колишніх фанатів Сосо тепер, як червона ганчірка для бика: “Как только началась война, понеслось: “Чтобы ты сдох, Сосо, я в тебе разочаровался”, “Рыжая с.ка, сдохни прямо сейчас”. Переписок много, особенно типа “мы тебя найдем, тебе чеченцы повырезают глотки, голову тебе отрежут, Кадыров тебя найдет”. Были пару ситуаций, что я уже и с СБУ пообщался, и с другими структурами. Меня пробили уже много раз. Мне пришлось учить “паляниця”, “укрзалізниця”, потому что меня бы застрелили свои”.

“Якщо робити екскурс в історію, то це абсолютно класична перевірка, – пояснює ефективність кодових слів Юрій Гудименко. – Італійці так вишукували анжуйців, французів. Так само в Естонії було, так само в Фінляндії було. Є завжди такі слова, які може говорити етнос ікс і абсолютно не може вимовляти етнос ігрек”.

“Перемога за нами, ми переможемо, – переконаний Сосо. – Я буду с Украиной до конца, чтобы мы, наконец, освободились и зажили все счастливо и в мире”. 

Джерело