Гусейну Махарамову – 65, і за своє життя він на власні очі побачив смерть і терор, який приносять росіяни в чужі країни.

Чоловік за фахом медик, тому розуміє всю цінність людського життя. Він 48 років працював у шпиталі столиці Азербайджану. Його бабця – українка, яка вийшла заміж за азербайджанця, тому довгий час чоловік жив в Баку. Та останні кілька років він з дружиною та донькою мешкав на сході України.

 

У березні сім’я Гусейна опинилась під обстрілами ворога, тому вони змушені були виїжджати з Кремінної, що на Луганщині, де зараз окупанти активно ведуть бойові дії. Все, що чув чоловік та його рідні дорогою до Бахмута – це вибухи.

«Дружина з донькою молились, а я їхав. Ми дивом вижили, хоча я вже не пам’ятаю навіть, якими дорогами ми їхали. 10 березня – це наш новий день народження. Вистачило б одного попадання, аби ми загинули. Уламки від снарядів були всюди – під нами, над нами. Якось потрапило прямо біля нас в будинок. Нам пощастило вижити», – каже Гусейн.

Дружина Гусейн Ріта Махарамова пригадує, що рятуючись з міста, вони навіть не помічали, що ззаду машина залишилась без скла. Попри мороз та холод, який просочувався в автівку, сім’я продовжила свій шлях до першої зупинки – Дніпра. Опісля вони зупинялися в різних містах, але кінцевою метою було дістатися до Івано-Франківська – рідного міста бабусі Гусейна.

Повномасштабна війна в Україні – не перша війна, яку застав Гусейн. Чоловік ветеран карабаської війни 1992-1994 років. Він пригадує, що тоді азербайджанці воювали проти росіян.

«Як сьогодні росіяни кажуть, що то воюють “ополченці” “ДНР/ЛНР”, так тоді казали, що воюють вірменські “ополченці”, хоча це були російські військові, які безжально вбивали цивільних – дітей, літніх людей, вагітних жінок. Я був бойовим медиком, тому мене направили на фронт, я там вбивав, адже став одночасно і медиком, і солдатом», – каже Гусейн.

У спогадах Гусейна росіяни викарбувались як загарбники, які заважають іншим націям мирно співіснувати. Вони створюють ґрунт для конфліктів, а потім збираються «розсуджувати» сторони та давати «гарантії» миру.

Після евакуації з зони бойових дій в березні 2022 Гусейн й далі рятував життя – знайомі з Кремінної розповіли, що люди в місті просто помирають без ліків. Чоловік не забарився та за допомогою ТрО з різних областей зміг зібрати необхідну допомогу й поїхав з нею до Кремінної.

«Дорогою нас знов бомбили. Град йшов зі всіх боків, все горіло», – пригадує чоловік.

У Франківську Гусейн звернувся до ТрО та розповів, що він лікар у відставці. Йому запропонували волонтерити в терапевтичному відділенні Першого добровольчого хірургічного шпиталю.

Терапевтичне відділення стало порятунком для людей, які опинилися в складних життєвих обставинах через вторгнення росіян. Тут усі послуги безкоштовні, в тому числі медикаменти. За час існування відділення лікарі-волонтери надали допомогу понад 2 000 пацієнтам.

Тут можна отримати консультації від терапевта, педіатра, невролога, кардіолога, хірурга, травматолога тощо. Також лікарі виїжджають в шелтери, де проживають переселенці.

 

Медичний “батальйон” закладу – це професійні хірурги, травматологи, терапевти, педіатри, кардіологи, психологи, за плечима яких багаторічний досвід роботи в галузі медицини. Частина персоналу – це лікарі-ВПО, як і Гусейн, які тікали від російської агресії з Маріуполя, Харкова, Бучі, Херсона.

«Я не міг сидіти вдома, мені треба було щось робити. Я був готовий працювати безкоштовно, знаючи, що на фронті все набагато гірше. Пізніше до волонтерства долучилася й моя дружина з дочкою. Ми хотіли допомогти людям, які опинилися в такій самій ситуації, як і ми».

Зараз чоловік працює сімейним лікарем, консультує переселенців, видає ліки та оглядає пацієнтів. Каже, що майже все життя працював медиком, тому не може сидіти склавши руки.

Після перемоги Гусейн Махарамов планує залишитися в Івано-Франківську, адже це місто йому подобається й тут він провів свою молодість.

Джерело