Багаторазово анонсовані кадрові перестановки в уряді поки що вилились лише в кар’єрний стрибок міністра інфраструктури Олександр Кубракова. До його нинішньої посади, яку він займав вже півтора року, Верховна Рада додала почесну приставку «віцепрем’єр з відновлення» та об’єднала Мінінфраструктури з Міністерством розвитку громад та території.

Насправді, це об’єднання, мабуть, одне з найбезболісніших, яке Офіс президента може подати як приклад реформування Кабміну. Коли однією з нагальних задач є реанімація (та, за можливості, оновлення) зруйнованої місцевої інфраструктури, такий симбіоз має логічний вигляд. Принаймні, точно більш доречний, ніж чергове злиття Мінекономіки з Мінагрополітики.

Але у випадку саме з персоною Кубракова є ще одна інтрига – це прізвище часто лунало в тому контексті, що саме міністра інфраструктури готують на зміну нинішньому прем’єру Денису Шмигалю. Цікаво, що останній до свого прем’єрства, хай і недовго, але також очолював якраз Міністерство розвитку громад та територій в статусі віцепрем’єра. Тепер його кар’єрний шлях збирається повторити і Кубраков?

Майже прем'єр? Хто запалює зірку Кубракова

Кубраков. Досьє

Новий президентський улюбленець свого часу опинився на високому 30 місці у списку «Слуги народу» на виборах до парламенту у 2019 році. Кубраков потрапив туди за так званою квотою «молодих прогресивних» з Офісу ефективного регулювання (BRDO). Тоді кадри з цієї організації користувалися у Володимира Зеленським великим попитом: Олексій Оржель став міністром енергетики та екології, Денис Малюська – міністром юстиції, Андрій Заблоцький – очільником Держлісагентства, а Олексій Гончарук – цілим прем’єром. Недовго в парламенті просидів і Кубраков – його поставили керувати вічно скандальним та корупційноємним держпідприємством «Укравтодор». Хоча Кубраков у BRDO очолював «сектор ІТ», за свої кілька місяців роботи в Раді він запам’ятався якраз подачею низки законопроєктів з «дорожніх» питань, більшість тим з яких були ухвалені.

Виходець із Дніпропетровщини Кубраков отримав вищу освіту в Київському економічному університеті ім. Гетьмана, має диплом маркетолога. Після навчання працював за спеціальністю в банках «Правекс», «Фінанси та кредит» та мобільному операторі «Київстар».

З 2011 року майбутній віцепрем’єр вирішив допомагати київській міській владі у ранзі радника, при цьому керівників столиці, які потребували порад, за час його роботи змінилося чимало. У 2014 році Кубраков вже обріс зв’язками і очолив дирекцію з управління проєктами транспортної інфраструктури комунального підприємства «Київське інвестиційне агентство». Зокрема, він презентував нову транспортну стратегію для Києва, яка так і не була повністю реалізована, на що Кубраков дуже жалівся: так, маршрутки, від яких планувалося повністю позбутися, досі «бороздять» простори столиці.

Разом з колишнім заступником голови КМДА і одним з найближчих соратників «регіонала» Олександра Попова Русланом Крамаренком Кубраков заснував групу компаній «Місто для людей», яка займається введенням в експлуатацію багатоповерхівок (комплексне обслуговування об’єктів, монтаж водопровідних мереж, систем опалення, прибирання будинків та інше). Остаточно пов’язавши свою долю з командою Зеленського, Кубраков заявив, що спочатку передав свою частку в групі компаній в управління, а згодом продав її Крамаренку (судячи з декларації, отримавши за це біля 10 млн грн).

Формально Кубраков потрапив на посаду голови «Укравтодору» за результатами конкурсу, але, звісно, не обійшлося без розмов про наявність у нього впливових покровителів. Зокрема, йшлося про відомого столичного забудовника Андрія Вавриша, з яким вони були знайомі в період роботи в КМДА, та координатора проєкту «Велике будівництво» Юрія Голика. Кубраков не приховує, що знає і того, й іншого, але запевняє, що конкурс виграв без сторонньої допомоги. Хоча і взяв в радники бізнес-партнера Вавриша Євгена Петрощука, а заступником – Андрія Почтарьова, з яким, як і з Вавришем, працював у КМДА.

«Велике будівництво» – флагманський проєкт Зеленського, і ефективність голови «Укравтодору» Кубракова вимірювали саме за ним. Відгуки про рекордні кілометри доріг, що були побудовані в 2020 році, і спроби перетрусити скандальне підприємство були як позитивні, так і не дуже. Ексміністр фінансів Ігор Уманський на пальцях розклав схеми «закопування в асфальт» мільярдів ініціативними менеджерами. Журналісти-розслідувачі виявили ознаки картельної змови, коли підряди на ремонти доріг вигравали одні й ті самі фірми, на що «Укравтодор», як мінімум, закривав очі. Також держкомпанію звинувачували в переплатах за асфальтобетон на користь потрібним підрядникам. Її тодішній голова Кубраков у відповідь скаржився на сплановану інформаційну війну проти кампанії з боку тих, хто хоче зберегти «правила кримінального дорожнього бізнесу».

Підсумок цієї історії відомий: викривальник Уманський не прижився в команді «слуг» і за кілька тижнів після призначення пішов у відставку, а Кубраков стрімко пішов вгору кар’єрними сходами.

Головне, що ентузіазм Кубракова оцінив президент. Глава держави вважав серйозним результат в інфраструктурних проєктах, і в травні 2021 року Верховна Рада зробила голову «Укравтодору» міністром, відповідальним вже за всю інфраструктуру. І знову-таки цікаво, що конкурс на посаду держсекретаря міністерства виграв Андрій Почтарьов, який тінню супроводжує Кубракова ще з часів роботи в КМДА.

«Кубраков близько зійшовся з Зеленським не цього року, коли багато часу провів у президентському бункері на початку вторгнення, – каже редактор видання «Наші гроші» Юрій Ніколов, який уважно стежить за сходженням нової зірки в уряді. – Він ще в «Укравтодорі» доводив свою ефективність як безвідмовного оператора та куратора друкарського станка «асфальтодоларів», який в 2021 році провів через себе рекордні 110 млрд грн. Ставши міністром інфраструктури, Кубраков об’єднав під собою всі фінансові потоки, пов’язані з «Укрзалізницею» і портами. А нинішнє призначення віцепрем’єром з об’єднанням міністерств робить новий орган-монстр другим оператором грошових потоків в уряді після Міноборони та силового блоку загалом. Він буде контролювати будь-яке будівництво в країні – сам його фінансувати, сам будувати і сам себе перевіряти».  

У період активної війни на Мінінфраструктури об’єктивно звалилося багато чого – окрім відновлення пошматованого ракетами майна, це і «зернова угода», і злагоджена робота «Укрзалізниці», і забезпечення логістики, яку ворог всіляко намагається ускладнити та зруйнувати. Треба визнати, що Кубраков не загубився і в цих екстремальних умовах, підтвердження цьому – його останнє підвищення. Хай, може, і не таке карколомне, на яке останні пів року розраховували політичні пліткарі.

Просування на сходинку вгору можна розглядати як «призначення на виріст», а далі поки ніхто не загадує. Але те, що Кубраков почав все частіше опинятися біля президента та має більшу свободу дій, ніж інші міністри, свідчить про високу довіру. Одне з перших завдань, яке він отримав вже на новій посаді, – забезпечення «Пунктів незламності», функціонуванням яких, хай і не без проблем, опікується особисто голова держави.

Важливо, що міністерство, яке «злили» під Кубракова, і так перебувало без повноцінного керівника, відповідно пручатися такому об’єднанню просто не було кому. Ексміністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова заздалегідь відправили рятувати «Нафтогаз», і, схоже, це було частиною великого кадрового плану Банкової. Чернишов також давно намагався «продати» себе як майбутнього прем’єра, але поки це питання не на часі, тому він звільнив своє місце для не менш амбітного конкурента.

 «Зеленському, який хоче всього і одразу, дуже імпонує темпоритм Кубракова, – пояснює співрозмовник в президентському оточенні. – Він робить все швидко: якщо треба відновити якийсь міст, то в нинішніх реаліях це робиться без зайвої бюрократизації, тривалого оформлення документації та іншої тягучки».

Втім, чи всіх задовольняє «темпоритм Кубракова»? Важко спрогнозувати, як він спрацюється в новому статусі з іншим «великим будівельником» у команді Зеленського – заступником голови Офісу президента Кирилом Тимошенком. Бо Кубраков за повноваженнями вже повністю залізає на галявину Тимошенка. А Тимошенко, який володіє певним медіаресурсом, до таких речей ставиться дуже ревно.

Чи не тому час від часу недоброзичливці Кубракова пригадують йому мутну історію з ймовірним дядьком – міністром внутрішніх справ Білорусі Іваном Кубраковим, який безпосередньо доклав руку до укріплення авторитарного режиму в цій країні, жорстоко розправившись з антилукашенківською опозицією.

Джерело