40 км — приблизно така протяжність кордону Білопільської ОТГ з Росією. З 54 населених пунктів громади близько 20 межує з РФ. Російські снаряди влучають у приватні будинки, школи, дитячі садочки та будинки культури. У деяких селах громади, на сьогодні, більшість об’єктів інфраструктури знищена. Суспільне поспілкувалося з Білопільським міським головою Юрієм Зарком та дізналося, як живуть люди в його громаді та як відновлюють будинки й інфраструктуру, які продовжують страждати від обстрілів зі сторони РФ.
— Яка на сьогодні ситуація по Білопільській ОТГ? Як оцінюєте ви її особисто?
— Ситуація тривожна. Тому що обстрілюються практично кожний день різні території. Бувають місто, бувають села, тому ми не знаємо чого очікувати наступного разу. Не має такої динаміки, щоб ми розуміли що, як раніше там було щопонеділка чи щовівторка. Зараз воно може бути коли завгодно, де завгодно, як завгодно.
— Скільки сьогодні залишається людей на прикордонних територіях?
— Після кожного обстрілу ми розуміємо, що частина людей все ж таки виїжджає. Я думаю, що, мабуть, половина. Десь можливо менше, якщо ми беремо село Волфине чи Рижівка, але десь в середньому половина.
— Якщо згадувати початок війни і день 24 лютого, що ви думали робити, якщо до Білопільської ОТГ зайдуть російські війська?
— Знаєте в чому була найбільша проблема? На превеликий жаль, ми не мали алгоритму дій, ми не знали що робити з документацією, печатками, комунальною технікою. Тому що я чудово розумів — якщо зайдуть вороги безпосередньо в Білопілля, то техніка буде працювати на ворога. А цього не можна було допустити. Тому з 5 ранку ми вже зібралися і розв'язували всі нагальні питання. В тому числі наступного дня, 25 числа, вирішили зробити муніципальну варту, вірніше вона у нас була, але прийшло дуже багато людей і ми вирішили, що нам треба буде якось захищати місто. У нас не було зброї, але ми хотіли тримати правопорядок. Бо ми 25 числа мали перший факт мародерства, але після того, як була створена муніципальна варта, у нас понад 2 місяці був повний порядок в місті.
— Які настрої ходять серед населення, чи є досі паніка, чи люди вже пристосувалися жити у таких умовах?
— Я думаю, що можливо була паніка саме 24 числа зранку, тому що люди просто не знали, що треба робити. Далі, можливо, була паніка, коли перший раз почули звуки повітряної тривоги. Але, мабуть, для усіх були незрозуміло, які подальші дії, що зараз буде. І потім, коли були обстріли, можливо, також. Але не скажу, що це була паніка. Це була велика тривога. Зараз воно все більш-менш вирівнялося. Люди вже знають по звуках що летить і чи сильно цього лякатися. Чи це артилерія, чи це міні, чи це ракети, чи що інше. Призвичаїлись до цього.
— Як складалася ситуація саме із гуманітарної точки зору?
— Якщо брати глобально, харчами люди частково були забезпечені, частково ми забезпечували. Але гігієна це гігієна, це те що забезпечували через гуманітарну допомогу, яку нам надавали наші партнери, наші друзі із різних країн. В тому числі наші земляки з різних країн.
— Наразі це питання контрольоване? І стосовно прикордонних територій — чи до них довозять усе необхідне?
— Є проблема у селах Безсалівка, Іскрисківщина де взагалі вся інфраструктура розбита. Там немає магазину, немає школи, там весь центр вигорів. Безсалівка знаходиться на самому кордоні, 100 -200 метрів до кордону. Аналогічна ситуація в Рижівці, тому що немає прямого сполучення, та частина не зовсім контролюється. Звичайно що вона українська, але безпечно туди дістатися неможливо. Довозимо лісами, через окольні шляхи довозимо туди продукти, довозимо в першу чергу гуманітарну допомогу. Робимо певні запаси на зиму, тому що ми не знаємо, чи зможемо чистити дорогу, чи буде у нас така можливість. Тому що все ж таки буде досить небезпечно туди відправляти техніку спеціалізовану. Тому робимо запаси зараз харчів на зиму.
— Як ви оцінюєте втрати по інфраструктурі, по приватних будинках в Білопільській ОТГ?
— Ми маємо десь півтори сотні зафіксованих фактів руйнації, в різній мірі, є повна руйнація — ті будинки, які вже не підлягають відновленню. Є ті, які потребують ремонту, в деяких просто потрібно замінити вікно, чи замінити 1-2 шиферини на даху, чи поремонтувати паркан, який постраждав від обстрілів. Десь 150 будівель. По людях є втрати, на превеликий жаль, є загиблі. Ми маємо зараз три випадки, коли люди загинули під час обстрілів.
З півтори сотні зруйнованих споруд більш ніж половина повністю або частково відновлено. Спочатку використовували кошти власного резервного фонду, далі почали залучати благодійників та обласних депутатів.
— Чи ведуться наразі роботи по відновлювання об’єктів саме критичної інфраструктури?
— Це велика проблема. Наприклад, ми маємо постійні проблеми з енергозабезпеченням. Особливо це стосується села Рижівка, де постійно через обстріли доводиться ремонтувати лінію. Особливо це високовольтні лінії. Не завжди це є безпечним для енергетиків і тут дійсно велика подяка нашим енергетикам за те, що вони виїжджають, ризикуючи своїм життям. Це не тільки Рижівка, це і Павліка, Волфине, Ободи, інші населені пункти. Також маємо великі проблеми в Павлівках з водопостачанням, де ворожими мінами було зруйновано повністю водогін і водонапірну вежу також. Нам нещодавно передали станції очистки води, оце нам дійсно може в пригоді стати. Також ще отримали ємкості спеціально для води, куди можна набирати її, а потім роздавати людям. Тому катастрофи не буде. Можливо, будуть певні незручності, але глобально ці питання ми вирішимо.
— Після 24 лютого більшість українців взагалі відмовляються від будь-якої російської культури. Це кіно, музика. Ті. хто розмовляв у побуті російською намагаються перейти на українську мову. Окрім того, що ви міський голова, ви ще й історик і краєзнавець. Тож скажіть, будь-ласка, чи лишились якісь згадки про російську культуру в Білопільській ОТГ? Можливо пам’ятники, назви вулиць?
— Пам’ятників у нас не було, по назвах вулиць це окрема тема. Зараз наша група робоча вже декілька разів збиралась саме по перейменуванню, вірніше не по перейменуванню, а поверненню історичних назв. Зараз у нас 48 вулиць, які підлягають заміні назв. Є у нас деякі різнобачення. Наприклад — Рєпін чи Чайковський. Я, як історик, виступаю за те, що Рєпін повинен бути, вулиця Рєпіна повинна бути.
Аналогічно Чайковський, який є нащадком козацького роду Чайок, є етнічним українцем, хоча і народився в Росії, він все-таки має українське коріння. Але це такі приватні випадки, ще обговорюємо. Проте основна маса радянських назв, це все буде підлягати заміні. Є пропозиція одну з вулиць назвати на честь Всеволода Нестайка. Я думаю що в Україні є ще місто, де є вулиця Всеволода Нестайка. Але він, його "Теодор із Васюківки", знаєте, це є класика. Точно так само, як Казимир Малевич — дитинство провів у Білопіллі, тому одна із вулиць буде названа на честь Казимира Малевича.
— Наскільки сьогодні в аспекті війни є важлива відмова від всього російського?
— Я думаю, що ми запізнилися на 30 років. Це треба було починати з 91 року. Історична справедливість в тому, що потрібно було, щоб наші діти пам’ятали і знали, якого вони роду, що вони нащадки козаків. Повинні пам’ятати що наші усі дідусі, бабусі і прабабусі — етнічні українці, вони завжди говорили українською мовою. А у людей хотіли викликати якийсь комплекс меншовартості, щоб вони були готові сміятися з будь-якого банального жарту і танцювати під будь-яку російську музику, яка навіть не заслуговує на те, щоб її просто слухали. Якби ми це почали 30 років назад, то зараз би не було цієї війни. За це я впевнений.
— Як ви готуєтесь сьогодні до зими?
— Зараз найголовніше, що ми своєчасно запустилися. Маю на увазі тепло подали в оселі. Теплом, у разі відсутності газопостачання, ми зможемо забезпечити населення, тих хто користується централізованим опаленням, зможемо забезпечити теплом. Можливо, не в повному обсязі, згідно з санітарними нормами. Але в будь-якому разі воно буде, люди не будуть мерзнути. Це тепло з альтернативних джерел. Це відходи виробництва і відходи лісового господарства: щепа та інше. Тому що ми поставили нову потужну котельню, яка працює на альтернативі.
— Тепло зараз стовідсотково підключене?
— Ми не підключали школи і садочки, тому що вони не працюють. З іншого боку ми розуміємо, що дуже сильно не виконується міський бюджет. Не виконується тому, що частина податків зараз не сплачується, не платиться орендна плата за землі. У нас десь майже 4 тис. гектар виведені з обробітку, це території які не були засіяні. Тому у нас приблизно 30 млн це недовиконання бюджету, тому ми повинні економити.
— Чи є організований пункт, де можна якийсь час пожити це саме по Білопіллю?
— Ну звичайно ми зараз плануємо зробити такий проєкт. У нас є приміщення — декілька поверхів колишнього гуртожитку, де ми могли б зробити пункт тимчасового перебування. Але там потрібні деякі кошти тому, що там проблема з дахом, треба робити ремонт покрівлі, придбати ліжка, придбати матраци, але то вже інша справа. Головне що є місце, є бажання. Коли ставало питання — де переночувати людям, звичайно що ми знаходили та облаштовували місця, де люди можуть перебути.
Читайте також У Білопільській громаді одна людина загинула, є поранені: обстріли Сумщини 10 жовтня. Обстріл Білопільської громади на Сумщині з території Росії стався вдень 22 жовтня.Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
Джерело
