Шлях в освіті сєвєродончанки Світлани Красюк триває 39 років. Починала вчителькою початкових класів, працювала також у відділі освіти та економічному інституті менеджменту. Та з рештою повернулась до рідної 17 школи в Сєвєродонецьку. Нині це ліцей “Ювенес” під керівництвом Марини Гладкої.

"Щемить серденько, коли бачиш, як було, які були щасливі. Діти готували концерти, привітання. Стіннівки випускали, батьки вітали, святкували, була така атмосфера якраз в переддень свята. Вона у нас з четверга починалася й уже були святкові дні четвер. п’ятниця, — розповідає Суспільному вчителька.

Світлана Леонідівна викладає географію з 6 по 11 клас та очолює міське методичне об’єднання вчителів цієї дисципліни. У вільний час любить подорожувати. До Дніпра, де живе зараз, поїхала, рятуючись від війни.

Сєвєродонецькі вчителі святкують професійне свято в евакуації

"Вимушені були виїхати після тритижневого перебування в підвалі в Сєвєродонецьку з мамою, яка в мене після аварії інвалідом стала. Важко було. Волонтери приїхали прям додому, забрали нас і вивезли сюди", — говорить Світлана Красюк.

З учнями, які роз’їхалися по світу, спілкується через монітор ноутбука. І хоч до онлайн освіти, каже, звикли за часів карантину, сумує за дітьми та школою.

"Коли з дітьми проходимо тему корисні копалини, я кажу: "Діти, якби були в класі, я б вам показала там відбитки, рештки давніх рослин, тварин, тому що діти збирали, колишні наші випускники приносили, колекції поповнювали". Сподіваємось, що ми повернемось, що ми зустрінемось, хоча дуже важко. Розуміємо, що це не скоро буде, але надія є", - каже вчителька.

Колега Світлани Єлизавета також наразі працює дистанційно у Дніпрі. Третій рік вона викладає українську мову та літературу.

"Кожен день, перша половина дня, навіть до 15 години, спілкування з дітьми, обмін інформацією, спілкування з колегами. Це дуже сильно відволікає від того, що відбувається навколо. Це насправді дуже важлива річ, я дуже чекала, що ми почнемо працювати вже нормально, якраз онлайн. Бачити дітей, спілкуватися з ними. Робота справді помагає продовжити життя, перегорнути сторінку, що ми бачили в місті", — говорить Єлизавета Дерід.

Допомагають підіймати настрій і пухнасті улюбленці — коти Сіма та Тунець. А також те, як переносять усі складнощі її учні.

"Старші навіть з гумором, в певному випадку вони навіть раді, бо деякі за кордоном, там — новий досвід. Вони багато чого розповідають з цього, їм також цікаво. Але коли ми торкаємося тем, особливо на літературі, національно-визвольної війни, то, звичайно, ми проводимо паралелі, вони пригадують те, що зараз у нас відбувається", — розповідає Єлизавета.

Напередодні Дня вчителя Світлана та Єлизавета бажають колегам сил, здоров’я та обов’язково перемоги й повернення додому.

Що відомо

В окупованих Попасній, Гірському, Рубіжному, Сєвєродонецьку та Лисичанську окупанти не відновили жодної школи

Читайте також

Опалення на Луганщині до зими не встигнуть відновити у разі швидкої деокупації Чи буде опалювальний сезон в окупованих містах Луганщини "ЛНР" не хоче відновлювати Попасну

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

Джерело