Цієї осені гурту KADNAY виповнюється 10 років. На честь події Дмитро Каднай і Пилип Коляденко планували випуск нового лонгплею, але через повномасштабне вторгнення плани відклали.

Натомість музиканти одна за одною видали дві пісні, які були написані вже під час війни – " Вірою. Правдою" та "Земля". Останню і презентували у "Вікенді нової музики" на Радіо Промінь та розказали Ксенії Івась, як змінилася їхня творчість, які нові таланти вони в собі відкрили та чому віднині вважають себе дорослими.

Ми не розраховували, що музика буде ТАК підтримувати. Навіть для нас наша музика стала набагато глибшою

У вас вийшла патріотична пісня "Земля". Зараз в українському медіапросторі з’являється дуже багато патріотичних пісень, це круто. Це ваш перший сингл за останні півроку?

Дмитро Каднай: О, ні… "Вірою. Правдою" у нас ще вийшов під час війни. Але це була така віршована форма під акомпанемент.

Пилип Коляденко: Ми готували прем’єру на 24 лютого. Пісня називалася "Станемо тишею", і ми ще й досі її не випустили.

У кого виникла ідея створити пісню "Земля"?

Пилип Коляденко: Я написав цю пісню за два дні до війни. Уже було все зрозуміло. Ми ніколи не підіймали у текстах соціальну проблематику. У нас були історії життя, кохання, відносин, внутрішня сила, енергія, психологія. Але ніколи не було такого, що було спрямоване на дух, на патріотизм, на відчуття свого місця на цій землі. Це наша перша спроба — і тексту, і музики. Мені здається, вдала спроба.

Саша Чемеров: "Культура змінюється – люди від споживання простої музики переходять на більш складний рівень"

У пісні чути дитячі голоси. З ким ви співпрацювали?

Дмитро Каднай: Олена Коляденко під час війни робила соціальні проєкти з дітьми. Вона постила в Інстаграмі наших українських талановитих дітей, які співають, танцюють, грають на музичних інструментах. Щоб показати всьому світу, яка в нас талановита молодь. Вона познайомилася з дітьми, які дуже класно співають. Ми їх залучили до співпраці над цим треком, і це було надзвичайно мило. Особливо чути, як вони співають окремо одне від одного, а потім зливаються в хор.

Ви в лютому анонсували концерти в Україні та вихід лонгплею, але сталася війна. Зараз багато артистів пішли в зовсім іншу сферу. Хтось — на фронті, хтось — у волонтерстві. Ви одні з перших почали збирати гроші, грали благодійні концерти. Що вам вдалося зробити та кому допомогти?

Дмитро Каднай: Багатьом. Діти, переселенці, військові. Зараз маємо можливість грати благодійні концерти у Києві. Але наш перший благодійний концерт був на заході України, нам подзвонили і сказали, що є можливість виступити для військових. Ми одразу погодилися. Довга була дорога. Ми уявляли, як ця зустріч буде виглядати. Це була наша перша зустріч із військовими. Але після концерту настільки були шалені емоції у всіх! Військові зарядили нас своєю позитивною енергетикою, своєю жагою до життя і блиском в очах у мільйон разів більше, ніж ми їх. Ми дуже багато спілкувалися, багато фотографувалися. Обмінювалися презентами. Мені військовий подарував браслет, я йому — окуляри. Сподіваюся, що ми з ним ще зустрінемося.

Філе, а тобі щось дарували військові?

Пилип Коляденко: Привітання з днем народження. Перший концерт був у день мого народження. Пам’ятний був день, хоч емоційно було складно. Ми не розраховували, що музика буде ТАК підтримувати. Навіть для нас наша музика стала набагато глибшою.

Ви в той день вперше себе відчули такими артистами, які можуть виступати просто під гітару? Або під клавіші?

Дмитро Каднай: Не вперше, але відчуття були зовсім нові.

Ми дорослішаємо. Це нова сторінка нашого життя. Ми вчимося відчувати інакше.

Дімо, окрім концертів, ти брав ще участь у благодійному баскетбольному турнірі.

Дмитро Каднай: У мене був баскетбольний тиждень. Коли людина не грає 6-7 місяців, а тут у тебе кілька баскетбольних матчів, – це було круто. Один з матчів організовувала Українська баскетбольна ліга. Вони збирали гроші на машину для військових медиків. близько 70 тисяч гривень.

А ще один матч відбувався у спортзалі "Авангард", грало дуже багато відомих людей. Збирали гроші на те, щоб відновити до зими той зал і щоб там могли грати діти. На початку війни ударною хвилею вибило всі вікна, шибки, зал зруйнований. У такому залі ми й грали. Сподіваюся, що зал відновлять, тому що це — частинка баскетбольної історії.

Філе, на своїй сторінці в Інстаграмі ти почав вести цікаву рубрику "Музичні листівки" – виконання під гітару чи клавішні відомих українських шлягерів. А на вашому концерті 14 вересня ти співав новий матеріал, самостійно. Чи не задумав ти сольний проєкт часом?

Пилип Коляденко: Так, я запускав кавер-версії відомих українських хітів, які мені перш за все подобаються. Вони були мінімалістичні. Усі інструменти я тоді залишив у Києві, а із собою взяв тільки гітару. Маю натхнення – щось виставляю.

З приводу того, що я щось співаю самостійно на концертах, – так я 10 років так роблю. Самостійну кар’єру я не витримаю. У мене така психіка, що перше місце в гурті або на сцені я не витримаю. Дивлюся на Діму і розумію, що то не моє місце. Мені важко бути центром. На це має бути енергія. Мені подобається, що я такий тіньовий персонаж. Мені так комфортно.

Лілу45: "В моїх піснях можна побачити мою максимально чесну поранену душу"

Ти ще писав, що під час карантинних обмежень ти почав стригти і навіть робив зачіску для Діми. Що за час війни ти навчився робити?

Пилип Коляденко: Так, я стрижу людей, збираю кошти, відправляю їх ЗСУ. Діму я жодного разу не стриг, тільки вуса. А от Ден, наш басист — він постійний мій клієнт. Це є мій бізнес – мені просто подобається робити людей щасливими.

Дімо, а тобі довелося навчитися чомусь новому за цей час?

Дмитро Каднай: Я навчився готувати їжу на велику кількість людей. Кажуть, смачно виходить.

А ще навчився їздити верхи.

Дмитро Каднай: Та я вмів. Зараз просто дозволяю собі трохи відволіктися в такий спосіб. Така собі козацька сила відкрилася ще з того моменту, коли режисер нашого кліпу Костя Гордієнко попросив мене за півтора місяця навчитися їздити на коні без сідла.

А ще я хотів сказати, що ми, напевно, будемо робити музичний альбом до свого десятиріччя. Є багато музичного матеріалу. Музика відволікає, надихає, дає вихід твоїм емоціям. Навіть коли ти в поганому емоційному стані, починаєш писати пісні — і твій стан покращується.

Буквально два дні тому доробили пісню "Відпусти". Ми хочемо зробити класну, круту її презентацію. наступному місяці в нас багато благодійних концертів, чому ми дуже раді. Раді, що маємо змогу через музику об’єднувати людей. Ми дорослішаємо. Це нова сторінка нашого життя. Ми вчимося відчувати інакше. А ще вдячні нашим хлопцям з ЗСУ. Ми пишаємося ними.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

Джерело