Головна проблема із «хорошими рузькіми», про яких у нас так люблять говорити, полягає у тому, що, незалежно від того чи справді вони «хороші», чи «не хороші», але у своїй країни вони все одно ніхто.

Вони зараз можуть каятися, або навпаки «качати права», вигадувати нові формати «духовного єднання», мріяти про «цінності», але це не матиме жодного значення.

Будь-яка людина з мінімальним розумінням цінностей 21 ст. чужа на території московщини. От Путін – це справжній московит. І всі ці упирі з Думи. І викрадачі унітазів, гвалтівники та вбивці з росармії. І дебільні «зірки» росшоубізнесу. От вони – «справжні московити». Їх більшість, вони там домінують і будуть завжди домінувати. Поки ця «цивілізація» не зникне.

Головна проблема «хороших росіян»

Навіть якщо завтра бункерний дід подохне, це нічого там не змінить. Призначать іншого упиря, примусять усіх вірити, що цей упир – богообраний упир, упир – збирач земель, упир – геній. І все буде прекрасно. Навіть якщо він колись і не виглядав упирем, він буде змушений ним ставати.

Все, чого вони хочуть, це кров, це вбивства, це знищення усього. Усі, хто цього не хочуть – це справді «націонал-зрадники», бо вони змушені поставати проти власного дикого племені, і шукати собі притулку в інших людеських спільнотах.

Навіть якщо завтра вони оголосять про нову «перестройку», то змістовно там теж нічого не зміниться.

Коротше кажучи, «хороші рузькі», якщо вони хоч трохи «хороші» – уже не «рузькі», і для сприйняття московитів нічого не значать.

Джерело