У селі Баловне Костянтинівської громади 23 травня попрощалися з солдатом 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександром Козакевичем, який загинув при виконанні бойового завдання у Донецькій області.

Про це кореспондентам Суспільного розповів заступник голови Костянтинівської громади Олександр Гриценко.

"Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Козакевича Олександра — жителя нашого села, який народився і жив тут, ходив тут у школу. Його виховали прекрасні батьки", — розповів Олександр Гриценко.

Олександр Козакевич у 2015 році був мобілізований та з підрозділом поїхав у зону проведення антитерористичної операції. Від початку повномасштабної війни в Україні, 24 лютого, добровольцем пішов на фронт у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив солдатом. Звістку про Олександрову смерть рідні отримали 15 травня. Військовий, виконуючи бойове завдання, загинув в місті Лиман Донецької області.

"Саша був з тих, хто пішов на війну захищати нашу державу, наші територіальні цінності та суверенітет. І щоб захистити нас всіх, своє село, свою державу, свої кордони", — сказав житель села Баловне Юрій Бринза.

Олександр Козакевич народився в селі Баловне Костянтинівської громади. Дитинство та юність провів у рідному селі. За віком призвався на строкову службу. Працював будівельником. Мав сім'ю. Яким був за характером, пам'ятає його шкільний вчитель Юрій Юрченко.

"Я пам'ятаю його з дитячих років, зі шкільної парти він був товариським, добрим, в нього було завжди багато друзів, з повагою відносився до вчителів. Був надзвичайно спортивним, розумним, дуже життєрадісним, завжди було багато друзів, великий оптиміст", — згадує Юрій Юрченко.

Олександр Козакевич не міг не піти захищати Батьківщину — на фронт звало серце, розповідає сусідка родини Ніна Гураєвська.

"Він пішов захищати Вітчизну. Інші не йдуть, а він пішов. Він перший сказав: "Хто, як не ми, хто, як не я?". І от як почалося 24 числа, він тут же пішов у військкомат. Інших ловлять, не можуть піймати, а він сам, добровільно. Сказав: "Мене нічого не візьме". Дзвонив мамі рідко. А оце коли перестав, вона заметалася, казала, що зв'язку немає, а через чотири дні сказали. Для нашого провулка це взагалі кошмар. Повірити не могли. Добрий, працелюбний, чуйний", — розповіла Ніна Гураєвська.

Загиблого бійця односельці проводжали в останню путь, стоячи на колінах. Олександру Козакевичу було 39 років, в нього залишилися батьки, дружина та донька.

За словами Олександра Гриценка, це друга смерть односельця від початку повномасштабної війни. До цього у Маріуполі загинув Віталій Кормич. Його тіло так і не змогли доправити до рідного села.

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.