Суспільне разом з учасниками проєкту "Народжені рікою" здійснили експедицію річками Черкащини, щоб знати більше про їхню історію та сучасний стан. Четверта річка — Рось.

Екологія водойм на Черкащині: річка з якої пили воду — Рось

Це річка мільйонів латать, широких розливів і вузеньких каналів. А ще тут є бобрячі завали і чимало цікавого. Ми дослідили Рось влітку.

Подорож розпочали на перетині Київської на Черкаської областей у селі Москаленки. За словами директора музею Івана Нечуя-Левицького Андрія Хавруся, саме на цій території свого часу проживали слов’янські племена — Роси. Від того часу річка названа Рось. Попри чималий розлив — води Росі чисті. Однак на чималій протяжності річки залишилось не так багато подібних ділянок, бо важко знайти в Україні річку більш зарегульовану. Упродовж 346 кілометрів в басейні Росі розлилось понад дві тисячі ставків, 66 водосховищ та 10 річищних водосховищ. Рось напуває 10 міст і містечок та кілька сотень сіл.

Саме у Москаленках зустрівся місцевий житель, який стверджує, що досі п’є воду безпосередньо з річки:

"Я кожен раз після похмілля п’ю цю воду", — зауважив місцевий незнайомець, який забажав лишитися невідомим.

Місцевий житель Василь Кайдаш пригадав, що раніше дно річки було чисте і текла прозора вода:

"А дно було, чесне слово, — такий білий пісок, як цемент. І білий-білий, такими гребінчиками. Красиво ж так! І ми бігали по дну річки й ловили рибу. Дуже чиста була вода. Пили ми її, ту воду".

За словами директора музею, річка свого часу протікала двома рукавами, утворюючи острів, який по сьогоднішній день називають острів-замок:

"А ще один факт такий: там, на тому острові-замку був свого часу торчець (оборонна фортеця). Проводилися розкопки, саме на острові-замку знаходили цікаві речі: монети, наконечники стріл, дехто пов’язує їх зі скіфським періодом навіть", — додав Андрій Хаврусь.

Місцевий житель Іван Палек розповів, що досі знаходяться охочі провести "розкопки" у нього на городі:

"Весь час намагаються по городі поритися. Я їм кажу: що ви будете шукати? Все шукайте в плотині. Туди все згорнули. Коли в 51-му році закінчили будувати ГЕС, то воду набрали, того моста затопили, зробили переїзд вже через плотину".

Саме тоді, за словами пана Івана, стала річка повноводна. Тоді ще вона мала чисту воду у якій було багато риби.

Однак Андрій Хаврусь зауважив, що те, що робили в радянські часи, нині сприймається по-іншому:

"За радянського, так званого, періоду ми говорили про те, що людина — повелитель природи, вона може розвернути річку. І почалися, перебудови, і всі ці моменти, коли будується гідроелектростанція".

У 2018 році стався найбільший мор риби в межах Стеблівської та Корсунської ОТГ. Фахівці тоді нарахували 285 мільйонів гривень збитків, завданих рибному господарству. За словами екоактивіста, виконавчого директора благодійного фонду "Сейв Рось" Олега Собченка, все — через Стеблівську ГЕС.

"Такий прилад — це датчик, ми його занурюємо в воду, вмикаємо. У період цвітіння в поверхневій воді надлишок кисню. Вночі, наприклад, фотосинтезу немає, оскільки немає світла і ці водорості споживають кисень із води. На великих глибинах абсолютно інша ситуація. Якщо говорити про довжину кабелю, тут три метри, то на цій глибині кисню вже не буде сягати. Норма кисню — це 4 мг/л води. Коли прилад показує 3,5 — 3. Це ще не зовсім погана ситуація, тобто трохи кисню є, і на цій глибині риба може виживати. Коли рівень кисню досягає одинички, риба підіймається вище, шукає горизонти в воді, там, де ще можна дихати. Це пов’язано зі шкідливими режимами роботи греблі, з неправильним проєктуванням її, без огляду зовсім на екологію. Вона не може технічно спускати поверхневу воду. І, таким чином, поверхнева вода перегріта, в ній саме живе ця популяція синьо-зелених водоростей, а можливості скиду поверхневої води — немає.

Старший майстер Стеблівської ГЕС Олександр Сахно, пригадав випадок, коли був мор риби:

"Скидати верхню воду, а нижню куди дівати? Вже було один рік: ви зупиніть турбіни та скидайте через щити верхню воду нам. Скидали, тижня два скидали чи три. Ну а прийшов час, що треба було включити турбіни, включили турбіни, там вся мертва вода, що назбиралась… Вона ж нікуди не дівається, її ж не вивезеш нікуди. Вона пішла і от кілометри три десь зайняла річки. Яка риба встигла в очерет утекти, вона утекла, яка по річищу — вся виздихала".

Однак, за словами Олега Собченка, говорити потрібно не лише про загибель риби, яка стається час від часу. Треба говорити про вплив на екосистему, який відбувається щосезону, і, у зв’язку з цим, екосистеми виснажуються, стають схожими більше на болотні, ніж на річкові.

"Тобто саме водосховище є забруднювачем річки Рось, і це впливає далі на менше — Корсунське водосховище. А також на всю течію Росі, ще приблизно 70 км до Дніпра", — додав Собченко.

Лише в 16-ти кілометрах вниз річкою від Стеблівської ГЕС Рось спіткається ще об одну ГЕС: Корсунь-Шевченківську.

Як розповів Олег Собченко, після загибелі риби й раків у 2018 році на цьому відтинку річки раків більше не водиться.

Місцевий житель Василь Кайдаш, пригадав, що раніше риби в річці було багато різної:

"Лящ, сом, судак, щука, сіпавка, в’юн, пукась… Ні, карасів не було, золотухи були. Багато такої було, що я її вже не пам’ятаю, — вже її немає, зникла. Отак руки опустив, на берег витяг — а там сіпавок, золотух… І береш сіповочку таку невеличку на гачок — і на воду. Ловиш — такі окуні і судаки!"

120 років тому на Росі сталася масштабна екологічна катастрофа, яку спровокувала масова вирубка лісів для потреб цукрових заводів.

У 1903 році, навесні із Хмільнянського яру зійшов гігантський сель, грязьовим потоком знесло частину Хмільної та сусіднього однойменного хутора. Але значно більше постраждали мешканці Михайлівки, села, яке знаходиться навпроти Хмільної на іншому березі Росі. Земляні маси повністю перекрили річище Росі й воно відвернулося праворуч, прямо у Михайлівку. Село змило майже повністю, мешканцям Михайлівки довелося переселятися в інше місце, Рось же у старе річище так і не повернулася.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Що відомо

«Створюй із Суспільним» — це відкритий відбір творчих проєктів для трансляції на регіональних телеканалах Суспільного.

Джерело