Про це він розповів під час бесіди з ведучим Петром Охотіним у програмі «Tiger news».

«Геополітика в тому, що кавові зерна – це сировина. Це якраз ті ринки, які характерні для сировинних економік, Україна має два види такої продукції: металургійну та зернову. Кава була найпершою, яка могла торгуватися на біржах. Це начебто суперринковий продукт є повністю соціальним у сенсі споживання. Коли людина п’є каву в Старбаксі, вона задумується над тим, де вироблена ця кава. Але чи було це зерно вирощене і зібране, коли не було дитячої праці, коли не було виснажливої роботи фермера? Виходить такий кавовий активізм», - каже він.

Оскільки цей меседж про соціальну відповідальність розкручено спільнотами, його починають використовувати політики.

«Політики використовують кавовий активізм щодо інших продуктів. Наприклад, можна не купувати енергетичні продукти якоїсь країни, якщо вона, наприклад, агресор. Або можна не купувати руду з тієї країни, яка не дотримується якихось правил», - зазначає Панченко.

Він вказує на те, що один бік кавового активізму насправді виявляється не таким позитивним, як прийнято вважати.

«Цей соціальний активізм по відношенню до продуктів використовують політичні партії, але у зворотному напрямку. Тобто Німеччина каже: «Робочі місця і Німеччину», Америка каже: «Робочі місця в Америку». І вони апелюють не до тієї бідної дівчини, яка там у джунглях вирощує і збирає цю каву. Вони апелюють до бюргера або до американського робітника, що «ти повинен підтримати своє», і, відповідно, заблокувати можливість розвитку», - робить висновок Панченко.